Особливості причин, симптоматики і методів лікування колінного бурситу

Особливості причин, симптоматики і методів лікування колінного бурситу

Бурсит коліна — це захворювання, при якому відбувається запалення синовіальної сумки (бурси), вона являє собою кишеню не великих розмірів, заповнену невеликою кількістю рідини. Синовіальні сумки розташовані в місцях з’єднання сухожилля і м’язів, вони служать для зменшення навантаження на суглоби.

 

Поблизу колінних суглобів розташовані три синовіальні сумки, кожна з них може постраждати від бурситу.

  1. Інфрапателлярний бурсит (підколінний бурсит) — даний вид бурситу розвивається в підколінній синовіальній сумці, найчастіше з’являється внаслідок травм сухожиль в підколінної області.
  2. Кісти Бейкера — даний вид бурситу розвивається на нижній внутрішній стороні коліна, найчастіше його можна зустріти у людей, що мають зайву вагу.
  3. Препателлярний бурсит — даний вид бурситу зустрічається в більшості випадків, розвивається в надколінній синовіальної сумці. З’являється після різних травм колінної чашечки.

Бурсит колінного суглоба – причини

Давайте розглянемо, які причини призводять до появи захворювання колінний бурсит:

  • травми в області коліна;
  • великі навантаження на колінні суглоби;
  • інфекційні захворювання, що поширюються на бурсу

Різні дрібні рани, забої, садна в області синовіальної сумки, часто є причинами розвитку бурситу. Також великі навантаження на суглоби коліна, можуть бути причиною появи даного захворювання. Спортсмени потрапляють під категорію ризику, оскільки вони часто отримують різні травми і розтягування, а також піддають колінні суглоби великим навантаженням. Але крім вище перерахованих причин, розвиток бурситу може статися внаслідок інших запальних захворювань суглобів, наприклад, через подагри або артрит. Аутоімунні захворювання, алергічні реакції і порушення обміну речовин, також можу сприяти розвитку бурситу коліна.

Бурсит колінного суглоба: симптоми

Давайте розглянемо симптоми, за якими бурсит проявляється. Симптом, який може означати появу бурситу є почервоніння шкіри в області суглоба. Болі в області коліна і труднощі при русі, також є симптомами цього захворювання. Збільшення розмірів суглобів коліна, але без обмеження руху суглоба. У випадках інфекційного бурситу, у хворого підвищується температура тіла. При розвитку бурситу на тлі інших захворювань суглобів, ці захворювання загострюються і їх симптоми стають більш виразними.

Визначити точний діагноз зможе тільки лікар, хоч і колінний бурсит має досить яскраво виражені симптоми, діагностика даного захворювання включає в себе рентгенографію суглоба або ультразвукове дослідження.

 

Бурсит колінного суглоба: лікування

Давайте розглянемо різні способи, як лікувати бурсит колінного суглоба. Головним у лікуванні бурситу, є зняти навантаження з суглобів коліна і забезпечити захист від різних травм. Підтримка кінцівки в піднесеному становищі корисна тим, що знижується кровотік в області коліна і знімає біль та набряк. При різких болях прописуються протизапальні препарати, наприклад ін’єкції кортикостероїдів. У випадках інфекційного бурситу коліна, призначають антибіотики, слід зазначити, що потрібні антибіотики може виписати тільки фахівець. У деяких випадках потрібна аспірація рідини із синовіальної сумки, тобто видалення її шприцом.

Лікування проходить досить швидко — від одного до двох тижнів, залежно від причин розвитку захворювання та інших факторів. Лікування при захворюванні колінного бурситу і бурситу ліктьового суглоба досить схожі між собою.

Бурсит — лікування народними засобами

У випадках неінфекційного бурситу, лікування можливо проводити народними методами, але при серйозних симптомах або появі нових слід звернутися до лікаря.

Найвідоміший метод лікування в домашніх умовах — компреси з льоду, їх застосовують кілька разів протягом дня, приблизно по 15-20 хвилин. Чай із селери, відмінно справляється із запальними процесами, для його приготування нам буде потрібно ложка насіння селери. Її ми заливаємо окропом і даємо настоятися пару годин, після чого відвар слід процідити і можна пити 2 рази на день.

Прополіс, змішаний з вершковим маслом, також ефективний для зняття запальних процесів в організмі. Його слід приймати за годину до їжі, три рази в день невеликими порціями, приблизно по чайній ложці.

Різні компреси досить ефективні для лікування бурситу, розглянемо ще один з них. Нам знадобиться столова ложка меду, стільки ж натертої цибулі і ще одну ложку натертого господарського мила. Дану суміш викладить на бавовняну тканину, після чого замотати в поліетилен. Компрес докласти до запаленого суглобу і закутати поверх вовняною тканиною, без домішок.

Leave a Comment (0) →

Інструкція по застосуванню Артрозану

Інструкція по застосуванню Артрозану

Ще декілька десятків років тому вважалося, що захворювання суглобів — обов’язковий супутник старості і доля винятково пацієнтів старшого віку. Однак, якщо взяти до уваги дані медичної статистики (які не мають звичаю брехати і практично завжди є гранично точними), то можна помітити жахливу тенденцію зниження вікової планки для таких захворювань, як всілякі артрити, артрози і остеохондрози. І, якщо перші дві групи недуг ще зустрічаються досить рідко, то останнє захворювання часто вражає пацієнтів, чий вік не перевищує якихось 20-ти років.

 

З чим це пов’язано? Насправді сказати досить важко, адже всіх факторів, що можуть сприяти дегенеративному ураженню опорно-рухового апарату, не врахувати, та й сама природа цих захворювань досі недостатньо ясна. Але в чому сходиться більшість лікарів-артрологів, так це в тому, що основна причина подібних захворювань серед пацієнтів середнього і молодшого віку — неправильна постава і велика кількість отриманих травм, які в подальшому не були вилікувані належним чином. Це зайвий раз стає закликом до своєчасного походу в кабінет травматолога, навіть за умови відсутності видимих відхилень.

Тим же, хто не прислухався до цієї поради, залишається тільки приймати відповідні лікарські засоби з групи протизапальних препаратів нестероїдної природи, представником яких є артрозан. Незважаючи на той факт, що повне лікування від дегенеративних захворювань суглобового апарату в даний момент вважається неможливим, їх застосування все ж призводить до позитивних результатів і в деяких випадках зводить захворювання «на ні». Складно сказати, чи дійсно всьому провиною лікарські засоби або ж тут має місце віра в одужання і, так званий, ефект плацебо, але факт залишається фактом — за умови незапущеної хвороби, шанси на повне позбавлення від недуги зростає в кілька разів.

Фармакологічна дія

Нестероїдний протизапальний лікарський засіб, що володіє вираженими знеболюючим і жарознижуючим ефектами.

Артрозан показання до застосування

Симптоматичне лікування захворювань суглобів, що супроводжуються больовими нападами.

Спосіб застосування

  • Рекомендована дозування артрозану для симптоматичного лікування ревматоїдного артриту: 15 мг препарату на день;
  • Рекомендованадозуванняартрозанудлясимптоматичного лікуванняостеоартрозу: 7,5мгпрепаратуна день;
  • Рекомендованадозуванняартрозанудлясимптоматичного лікуванняанкілозуючого спондилоартриту: 15 мгпрепаратуна день.

Максимальна добова доза артрозан: не більше 15 мг препарату.

Особливості застосування:

  • Артрозан слід приймати один раз на добу під час прийому їжі;
  • Застосування артрозану паціентами, що мають в історії хвороби виразкову хворобу шлунка або дванадцятипалої кишки, має проходити з обережністю;
  •  Під час лікування Артрозаном необхідно утримуватися від занять активними видами діяльності, включаючи управління транспортними засобами будь-яких категорій.

Побічні дії:

  • Дихальна система: загострення нападів бронхіальної астми, поява кашлю;
  • Центральна нервова система: головний біль, поява шуму у вухах, сплутаність свідомості, запаморочення, порушення здатності до орієнтації в просторі, порушення сну;
  • Органи чуття: порушення чіткості зору, запалення кон’юнктиви очей;
  • Кровотворна система: зниження кількості лейкоцитів, зниження кількості гемоглобіну, зниження кількості тромбоцитів;
  • Серцево-судинна система: підвищення показників артеріального тиску, порушення серцевого ритму, відчуття припливів;
  • Травна система: блювання, метеоризм, перфорація шлунка, запалення печінки, запалення органів порожнини рота, кровотеча з внутрішніх органів, запалення стравоходу, нудота, розлади стільця, виразкові ураження органів травної системи, перфорація кишечника, підвищення активності ферментів печінки, відчуття сухості у роті;
  • Сечовидільна система: запалення нирок, інфекційні ураження сечовивідних шляхів, поява крові в сечі, поява набряків, некроз нирок, поява білка в сечі, функціональна недостатність діяльності нирок;
  • Ураження шкірних покривів: підвищення чутливості до світла;
  • Реакції підвищеної чутливості пацієнтів до Артрозану: анафілактичний шок, запалення судинної стінки, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж шкіри, кропив’янка, набряк Квінке, синдром Лайєлла, шкірні висипання;
  • Різні порушення: гарячкові стани.

Протипоказання:

  • Наявність у пацієнтів Аспіринові астми;
  • Функціональна недостатність діяльності нирок у важкій формі;
  • Вік пацієнтів, що не перевищує 15 років;
  • Годування грудьми;
  •  Підвищена чутливість пацієнтів до Артрозану або його компонентів;
  •  Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки у стадії загострення;
  •  Вагітність на будь-якому терміні;
  •  Функціональна недостатність печінки у важкій формі;
  •   Індивідуальна непереносимість артрозан або його компонентів.

Артрозан при вагітності:

Застосування артрозану під час вагітності суворо протипоказане.

Застосування артрозану під час грудного вигодовування можливо після припинення годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами:

  • Одночасне застосування артрозану з лікарськими засобами, які належать до протизапальних препаратів нестероїдного походження, призводить до виразкового ураження органів травлення і виникнення внутрішньої кровотечі;
  • Одночасне застосування артрозану з препаратами, що містять іони літію, призводить до виникнення отруєння літієм;
  • Одночасне застосування артрозану з сечогінними засобами або циклоспорином призводить до розвитку функціональної недостатності нирок;
  •  Одночасне застосування артрозану з противосвертиваючими лікарськими засобами або препаратами розчинювальними тромби, призводить до виникнення кровотеч;
  •  Одночасне застосування артрозану з лікарськими засобами, що знижують артеріальний тиск, призводить до зниження їх лікарської дії;
  •  Одночасне застосування артрозану з Метотрексатом призводить до зниження кількості лейкоцитів і гемоглобіну в крові;
  •  Одночасне застосування артрозану з внутрішньоматковими протизаплідними засобами призводить до зниження їх ефективності.

Передозування:

  • Центральна нервова система: сплутаність свідомості, нудота;
  • Травна система: блювання, кровотеча з органів травної системи, функціональна недостатність печінки, болі в області шлунка;
  • Сечовидільна система: функціональна недостатність нирок гострого перебігу;
  • Серцево-судинна система: порушення скоротливості міокарду;
  • Дихальна система: зупинка дихання.

Для усунення передозування необхідно провести промивання шлунку і прийняти Активоване вугілля з розрахунку 1 таблетка препарату на кожні 10 кг ваги. Також застосовується симптоматичне лікування.

Форма випуску:

Розчин для ін’єкцій, таблетки.

Умови зберігання:

Артрозан слід зберігати в сухому темному місці.

Рекомендована температура зберігання — кімнатна.

Рекомендований термін зберігання:

Артрозан у формі розчину для ін’єкцій — не більше п’яти років;
Артрозан у формі таблеток — не більше двох років.

Leave a Comment (0) →

Остеохондроз шийного відділу – як і чим лікувати?

Остеохондроз шийного відділу – як і чим лікувати?

Одна з найпоширеніших хвороб у наш час — остеохондроз шийного відділу. Як лікувати загострення цієї вкрай неприємної недуги?

 

Особливості остеохондрозу шийного відділу

Шийний остеохондроз має ряд особливостей в порівнянні з поперековим і грудним. Вони визначені особливостями будови хребців цього відділу, розміри структур яких набагато менше хребців інших відділів. Потрібно враховувати, що шийний відділ — найрухливіший, він практично постійно навантажений, оскільки утримує голову. Остеохондроз зазвичай і вражає найрухливіші сегменти, що і визначає в подальшому симптоми цього захворювання.
 

Крім того, саме в області шиї в досить невеликому обсязі знаходиться велика кількість нервових і судинних утворень. Крім усього іншого, тут проходить хребетна артерія, завданням якої є постачання кров’ю задніх відділів головного мозку, мозочка і довгастого мозку. Тому при стисненні хребетної артерії можлива поява ішемії спинного і головного мозку, в гострих випадках це цілком може призвести до інсульту. Симптомами ураження цієї артерії є порушення координації рухів, запаморочення, погіршення зору і слуху.

Компактність шийного відділу взагалі може стати проблемою при найменшому зміщенні хребців або перенапруженні м’язів. У результаті може статися здавлювання нервових закінчень або судин. А остеофіти, які утворюються з часом, тільки погіршують ситуацію.

Остеохондроз в області шиї також призводить до появи грижі і протрузії хребта, які викликають набряк і запалення нервового корінця. Внаслідок цього запалений корінець займає весь об’єм хребетного каналу, при цьому роздратування починає виникати додатково від компресії в хребетному каналі. Симптомом цього стану є больовий синдром.

Крім того, шийний остеохондроз може бути причиною компресії спинного мозку, при цьому в зону ураження потраплять вже не тільки голова і шия, а й кінцівки (частіше — верхні).

Коли потрібно приступати до лікування?

Спроби самостійного лікування цієї недуги — заняття не надто розумне, враховуючи всі можливі наслідки. Тому якщо ви ставите питання, як лікувати остеохондроз шийного відділу, то краще зверніться до фахівців — вони зможуть дати вам адекватні вашому стану рекомендації. Слід враховувати, що повне лікування можливе тільки на ранній стадії цієї хвороби, і тільки під наглядом лікаря. Спроби виправити ситуацію самостійно можуть дати абсолютно зворотний ефект. На пізніх же стадіях хвороби основне завдання лікування — запобігти загострення і подальшому розвитку хвороби, а також позбавити людину від болів.

Взагалі ж лікування шийного остеохондрозу проводиться лише після визначення точного діагнозу, при цьому повинні враховуватися й інші фактори, що впливають на розвиток недуги — судинні, гормональні, механічні і т.д. Лікування завжди являє собою цілий комплекс методів і засобів, які спрямовані на боротьбу із запаленням і зниженням болю.

Таким чином, в комплекс заходів, спрямованих на лікування остеохондрозу шийного відділу зазвичай входять:

  • знеболюючі засоби, спазмолітики іпротизапальні засоби;
  • стимуляторивідновлення тканинвпоєднанні згелями, кремами абомазями, що містятьпротизапальні речовини;
  • мануальний вплив (лікувальна гімнастика, рефлексотерапія, гірудотерапія);
  • у важких випадках -хірургічне втручання.

Напевно, зрозуміло, що самостійне лікування тут практично неможливо. У деяких ситуаціях, якщо вже постає питання, чим лікувати остеохондроз, можна скористатися звичайними анальгетиками, але це буде дуже тимчасовим, і далеко не найкращим рішенням. Лікування цієї хвороби не терпить зволікань, чим раніше вона буде діагностована і почнуть вживатися заходи, тим більше шансів на повне одужання.

Профілактика завжди краще лікування

Ймовірно, всім відомо старе твердження, що набагато легше попередити хворобу, ніж її лікувати. Це більш ніж справедливо і для остеохондрозу — вилікувати його дуже важко, а профілактика цієї хвороби нічого складного собою не представляє.

Зокрема, досить буде дотримуватися нескладних правил.

  1. Не перевантажувати хребет і не створювати умов, за яких буде істотно підвищуватися тиск в міжхребцевих дисках. Тобтослід уважно ставитися до вертикальних навантажень, неробити різких рухів, особливо це стосується поворотів при нахилі,уникати падінь, ударів і травм хребта,тримати спину рівно і стежити за поставою, тощо.
  2. Регулярно виконувати фізичні вправи, які спрямовані на зміцнення м’язового корсету, зокрема — шиї.
  3. Уникати переохолоджень.
  4. Уникати стресів і скандалів, м’язові спазми часто викликані саме нервовим напруженням.
  5. Позбутися відшкідливих звичок і дотримуватись правильного харчування.

Існує також комплекс простих фізичних вправ, що виконуються з метою поліпшення стану м’язового корсету та профілактику остеохондрозу шийного відділу:

  1. Натисніть лобом на долоню, напружуючи м’язи шиї. Виконується вправу 3 рази по 7 секунд. Потім натисніть надолоню потилицею, також 3 рази по 7 секунд.
  2. Натисніть лівою скронею на ліву долоню. Кількість і тривалість повторень аналогічна попередній вправі. Аналогічно -з правою скронею і правою долонею.
  3. Злегка закиньтеназад голову. Потім, долаючи опір напружених м’язів шиї, постарайтеся притиснути підборіддя до яремної ямки. Ця вправа повторюється не менше 5 разів.
  4. Тримайте голову і плечі прямо. Повільно 5 разів поверніть голову максимально вправо. Потім — стільки ж разів повільно вліво.
  5. Опустіть підборіддя до шиї. Голову поверніть спочатку 5 разів вправо, потім5 разів вліво.
  6. Закиньте голову назад і постарайтеся спочатку 5 разів торкнутися правим вухом правого плеча, потім 5 разів — лівим вухом лівого плеча.

Leave a Comment (0) →

Прояви і лікування попереково-крижового спондилоартрозу

Прояви і лікування попереково-крижового спондилоартрозу

Спондилоартроз попереково-крижового відділу (спондильоз, люмбоартроз) — прогресуюче хронічне захворювання попереково-крижового відділу хребта, яке характеризується дегенерацією суглобових поверхонь хребців, з подальшою зміною зв’язок, м’язів, суглобової капсули і розростанням крайових остеофітів.

 

У кого і чому виникає ця хвороба

Остаточної причини виникнення деформуючого спондилоартрозу виявити не вдається, але як показують сучасні дослідження, дане захворювання є мультифакторне, тобто комбінує в собі генетичну схильність і вплив середовища. Всі фактори ризику розвитку люмбоартроза прийнято розділяти на дві великі групи:

  1. З основнихекзогенних факторіввиділяють:
    • вік — частота захворювання різко збільшується в похилому і старечому віці;
    • стать — жінки страждають в два рази частіше, ніж чоловіки;
    • вроджені вади розвитку хребта: спонділоліз, сакралізація, люмбалізація, незарощення дуги або тіла хребця;
    • спадкова схильність.
  2. Ендогенні фактори, до яких відносять:
    • травми попереково-крижового відділу хребта
    • професійна діяльність — підвищене навантаження на хребет, неправильна постава
    • надлишкова маса тіла
    • тривалі спортивні навантаження

Як виникає захворювання

В основі патологічне процесу люмбоартрозу лежить порушення функції драглистого ядра, яке виконує функцію, що амортизує. Внаслідок тривалих та інтенсивних навантажень, драглисте ядро втрачає свою еластичність, через що зменшується просвіт міжхребцевих дисків. Через це збільшується тиск на суглобові поверхні хребців і фасеточні суглоби.

 

Пошкоджені таким чином хондроцити перестають синтезувати властивий для нормальної хрящової тканини колаген, замінюючи його на короткий колаген, який нездатний формувати з’єднання з гіалуроновою кислотою, а матрикс хряща втрачає свої біохімічні властивості.

Порушення функції хребетного диску веде до асиметричної напруги зв’язок та м’язів хребта, що порушує їх біомеханіку, приводячи до нерівномірного розподілу навантаження і ще більше напруги на суглоби.

Певну роль відіграє також і запалення. Механізм його виникнення ще не до кінця зрозумілий, але передбачається, що пошкоджені хондроцити починають продукувати запальні медіатори — цитокіни (інтерлейкіни, фактор некрозу пухлин альфа і т.д.), які, у свою чергу, сприяють вивільненню колагеназу, простагландинів та ін. Речовин надають шкідливу дію на колаген.

Даний механізм відіграє важливу роль у виникненні болів при артрозі хребта, так як сам хрящ НЕ іннервіруєтся і поява болю говорить про одночасне залучення і надхрящевих структур.

Симптоми

Найголовнішим і основним симптомом деформуючого спондилоартрозу є біль у попереково-крижовому відділі. Біль носить ниючий характер, з можливою іррадіацією в область сідниць і стегна, але ніколи не нижче коліна. Відчуття оніміння і парестезії не характерні.

Спочатку больові відчуття турбують тільки при фізичному навантаженні — ходьбі, нахилах, змінах пози, піднятті важких і відсутні в стані спокою. Характерний симптом — поява болю після тривалого сидячого положення, які проходять після короткої розминки. Але в міру прогресування захворювання болі стають все інтенсивніше, виникають при найменшому русі і в спокої, можуть турбувати ночами.

При попереково-крижовому спондилоартрозі прийнято виділяти кілька видів болів:

  1. Механічні болі — виникають при тривалому навантаженні на суглоб і виникають ближче до вечора. Пояснюються тривалим навантаженням на суглоб при ходьбі або довгому сидінні в одній позі.
  2. Болі, пов’язані з наявністю періартріта — виникають при рухах, в яких задіяні пошкоджені зв’язки (міжпоперечні, надостістая зв’язка) — при нахилах і згинаннях тулуба в поперековому відділі.
  3. «Блокадна біль» — при компресії розрослися остеофітами нервових корінців
  4. Стартові болі — виникають при різкій зміні положення тіла (різкий підйом після лежання або сидіння), швидко зникають і знову поновлюються при тривалій ходьбі.

В подальшому може приєднуватися крепітація і хрускіт при згинанні або розгинанні попереку.

Іншим симптомом спондилоартрозу є ранкова скутість попереково-крижової області. Зазвичай вона проходить самостійно через 1-2 години або після короткої розминки. Її механізм пов’язаний з наявністю рефлекторного спазму м’язів, освітою контрактур, розростанням остеофітів, больовим синдромом, наявністю підвивихів.

Як лікар ставить діагноз

Перш за все, базується на зборі анамнестичних відомостей. При люмбоартрозі необхідно враховувати такі клінічні прояви:

  • поступовий початок болю;
  • посилення болю при навантаженні або зміні положення;
  • виникнення болю в спокої, що свідчить на користь розвитку запального процесу;
  • ранкова скутість;
  • крепітація і хрускіт при згинанні або розгинанні попереку;
  • обмеження рухливості в попереково-крижової зоні.

Важливо пам’ятати, що спондилоартроз не супроводжується втратою маси тіла, підвищенням загальної стомлюваності і втратою апетиту.

Фізикальні методи обстеження при хворобі спондильоз поперекового відділу хребта не надто інформативні, так як поверхня суглобів невелика і наявність випоту або скупчення рідини не характерно для даної патології.

Лабораторні методи діагностики зазвичай використовуються для верифікації діагнозу і виключення інших патологічних станів хребта, оскільки при поперековому спондилоартрозі змін в аналізах звичайно не спостерігається.

Основним діагностичним методом є рентгенографія попереково-крижової області. Основними ознаками захворювання є:

  1. Остеофіти — крайові кісткові розростання, здавлюють фасеточні суглоби.
  2. Звуження суглобової щілини — більш виражено проявляється в нижніх відділах поперекового відділу (L4-L5) і області попереково-крижового зчленування.
  3. Субхондральний склероз — ущільнення хрящової і кісткової тканин.

До числа додаткових ознак належать:

  • підвивихи суглобів
  • кісти
  • cуглобові ерозії

Для визначення ступеня тяжкості змін при спондилоартрозі по рентгенографічним ознакам, прийнято користуватися спеціальною класифікацією, розробленою J. Kellgren і J. Lawrence, яка оцінює ступінь вираженості змін:

  • Відсутність рентгенологічних ознак
  • Сумнівна
  • Мінімальна
  • Середня
  • Виражена

Магнітно-резонансна (МРТ) і комп’ютерна томографії (КТ) дозволяють оцінити стан не тільки кісткової-хрящової структури хребта, але і рівень залученості в процес м’яких тканин — м’язів і сухожиль, а також ступінь їх компресії.

Лікування

 

Основна мета лікування попереково-крижового спондилоартрозу — зменшення інтенсивності болю, відновлення функціональної активності хребта, обмеження прогресування захворювання і, як наслідок, поліпшення життя хворого.

Лікування є комплексним і проводиться звичайно в амбулаторних умовах. Показанням для госпіталізації є необхідність хірургічного втручання.

Немедикаментозне лікування

Важливе місце займає лікувальна фізкультура і масаж. Фізичні вправи сприяють зниженню болів і відновленню функціональної активності хребта. Найкращим методом є лікувальна гімнастика, з упором на вправи попереково-крижової області (кругові рухи, згинання та розгинання тулуба, вправи з обручем) і плавання. Масаж послаблюється м’язову контрактуру, покращує обмінні процеси за рахунок посилення кровообігу.

При наявності підвивихів показана мануальна терапія. Електронейростимуляція дає стійкий, але короткочасний аналгетичний ефект. Помірне зниження болів відзначається при використанні ультразвукової терапії. Для поліпшення обмінних процесів в хрящі і кістки застосовується електрофорез цинку, сірки і кобальту.

Медикаментозна терапія

Для зменшення гострого больового синдрому, без виражених ознак запалення, використовують парацетамол в індивідуальній дозі. При неефективності — використовують більш «сильний препарат» залдиар, що містить парацетамол і трамадол.

Найбільш широко вживаними препаратами для лікування люмбоартроза є нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Краще призначати селективні блокатори ЦОГ-2, які не діють на ШКТ: мелоксикам, целекоксиб, німесулід і т.д. При їх недоступності призначають інгібітори ЦОГ-1: диклофенак, ібупрофен. Також можливе застосування цих препаратів зовнішньо — наносити у вигляді мазей і гелів: фастум-гель, еразон, Фіналгель та ін.

При болях, пов’язаних зі спазмом м’язів використовують міорелаксанти: баклофен, мідокалм, сирдалуд.

Для запобігання прогресування дегенеративних змін у хрящі призначаються хондропротектори: стопартроз, Терафлекс, алфлутоп, тощо.

При неефективності консервативної терапії може застосовуватися хірургічне лікування — установка міжостистого спейсера. Обов’язковою умовою є молодий вік пацієнта.

Прогноз Сприятливий. Якість життя успішно коригується методами консервативної терапії. Втрати працездатності та інвалідизації при попереково-крижовому спондилоартрозі не відбувається.

Leave a Comment (0) →

Симптоми та особливості лікування поперекового радикуліту

Симптоми та особливості лікування поперекового радикуліту

Проблеми зі спиною знайомі багатьом не з чуток. Хтось стикається з ними в досить ранньому віці — після травм або особливо сильних навантажень, багато хто починає відчувати болі в спині після тривалої роботи в сидячому положенні.

 

Є також люди, які познайомилися з такою неприємністю в досить зрілому віці, з причини вимивання кальцію з кісток. Сьогодні ми будемо вести мову про одне з захворювань такого типу, а саме про поперековий радикуліт. Як відомо, ця недуга зазвичай розвивається на тлі інших хвороб. Давайте спробуємо розібратися, як його вчасно діагностувати і чи можна з ним впоратися своїми силами в домашніх умовах.

Як проявляє себе поперековий радикуліт

Вважається, що радикуліт проявляється досить інтенсивними хворобливими відчуттями, які часто нагадують ішіас або люмбаго. Проте біль насправді може мати різний характер, інтенсивність і тривалість. Якраз такі неприємні відчуття сигналізують нам про те, що відбувається патологічний вплив на нервові волокна.

При радикуліті зазвичай порушується чутливість. Так процес здавлення нервових корінців досить таки часто призводить до розвитку неврологічної симптоматики, так як відбувається порушення проходження нервових імпульсів. З цієї причини в ногах може виникнути відчуття печіння або поколювання, також з’являється відчуття повзання мурашок або оніміння.

Недуга також часто супроводжується слабкістю м’язів. Цей симптом також пояснюється все тією ж компресією нервового каналу, адже переривання надходження нервових імпульсів загрожує порушенням працездатності м’язів.

Як ми вже говорили вище біль може носити різний характер. Іноді неприємні хворобливі відчуття локалізуються в попереку і носять гострий характер. Такий симптом носить найменування простріл або люмбаго, він зазвичай розвивається як результат різкого фізичного навантаження або ж виникає після переохолодження. Напад може тривати від кількох хвилин і до декількох діб.

Ще один різновид больового синдрому носить найменування ішіас. При цьому болі локалізуються трохи нижче попереку, в більшій частині випадків вони концентруються в сідниці. Неприємні відчуття поширюються по всій нозі і доходять до стопи. При цьому виникає ще й м’язова слабкість. Болі в цьому випадку зазвичай носять стріляючий характер і чомусь схожі на удар струмом.

Іноді при радикуліті біль схожа з симптомами двох вже описаних больових синдромів. У цьому випадку мова йде про люмбоішіалгії. При цьому поперековий біль віддає в ногу і носить ниючий характер.

Радикуліт поперековий — лікування вдома

Вважається, що для терапії радикуліту може стати в нагоді така поширене рослина, як хрін. Він здатен вивести солі з ураженого хребта, що усуває неприємні відчуття. Незадовго до сну варто взяти зелені промиті листочки хрону і обдати їх окропом. Таку сировину потрібно накласти на область попереку, далі розташувати шар поліетилену і теплої тканини. Залиште компрес на ніч, і зранку ви своїми очима зможете розглянути під листками білий наліт — так виходить сіль. Після того, як ви проведете десяток подібних процедур, настане одужання.

 

Також для впливу на поперек можна застосовувати і корінь хрону. Його варто натерти на маленькій тертці і перемішати з деякою кількістю води до кашоподібного стану. Такий склад потрібно нанести на рушник, а потім влягтися на нього спиною на двадцять хвилин. Зверху бажано накинути теплу ватяну ковдру. Після проведення процедури потрібно швиденько видалити залишки компресу рушником і, не миючи, лягти спати.

Візьміть свіже куряче яйце і перемішайте його зі столовою ложкою оцту і парою столових ложок скипидару. Такий склад потрібно настояти протягом пари годин, потім знову перемішати і використовувати для масажів і компресів на всю ніч.

Скипидар можна просто втирати в поперек — по чайній ложечці за раз в три-чотири прийоми. Потім накладіть поверх хворого місця шар кислого житнього тіста. Далі накладіть шар компресного паперу і вати. Зафіксуйте компрес теплою хусткою і витримайте його протягом години. Після проведення процедури витріть рушником, але не мийтеся і нічим не змащуйте спину. Найкраще лягти в цей час спати. Повторюйте такий вплив щодня протягом трьох-семи днів. При появі опіків бажано на час відмовитися від такого лікування.

Ефективного результату в лікуванні радикуліту можна досягти за допомогою такого досить поширеної кімнатної рослини, як індійський лук. Відріжте шматочок листочка цієї культури і подрібніть його до стану кашки. Такий засіб потрібно втирати в поперек. Подібне лікування може провокувати поколювання і печіння, але воно піде тільки на користь.

Візьміть жменю подрібненого кореня оману і з’єднайте з сімсот грамами меду і ста грамами дріжджів. Такий засіб потрібно залити теплою водою в трилітровій банці так, щоб рідина досягала плічок. Зверху розташуйте гумову рукавичку, проколів в ній палець і добре закріпивши. Тримайте в теплому місці до припинення бродіння. Такий засіб потрібно споживати процідженим по половинці склянки з ранку і у вечірній час.

Терапія радикуліту може займати досить тривалий час, адже хвороба схильна до постійних рецидивів. Перед застосуванням народних засобів рекомендується проконсультуватися з лікарем.

Leave a Comment (0) →
Page 1 of 7 12345...»